Весна в кишені

Твоє кожне слово — то таємниця,

Нерівності світу — твої мішені.

Ти знаєш, що завтра мені насниться,

Та носиш весну у своїй кишені.

Живеш кожну мить, наче та остання,

Твій день на минулий нічим не схожий.

У тебе є вiдповiдь на питання,

Які я задати на жаль не зможу.

Ти граєш, мов діти із сірниками,

Розпалюєш пристрасті та багаття,

Бентежиш опівночі сон дзвінками,

А я вимагаю не так багато:

Зізнайся хоч раз, чим я є для тебе.

Та зоряне небо не втиснеш в рамки.

Хто назву придумає для потреби

В розмовах про сенси життя до ранку.