Сховане

Цікаво, що камінь ховає

В своєму тяжкому лоні?

Згадки про битви, можливо,

Що сталися в його полі.

Цікаво, що море ховає

В своїх прохолодних спідницях?

Чи то абордажі піратів,

Чи бунти, безжальні та ниці.

Цікаво, пісок що ховає,

Засипане вітром постійним?

Як, певно, засади і пастки

Згубили мандрівників сильних.

Цікаво, що можуть ховати

Сади без людей, що зарослі?

Напевно, той страх і потім

Залишені жертви кості.

Цікаво, в собі що ховає

Жива та свідома людина?

Спогади про минуле,

А ще й для майбутнього сили.

Вона може чорне минуле

І темні спогади мати,

Проте це не означає

Для світлого майбуття ґрати.

Людина рухатись може,

А ще відчувати й творити,

Жити й думати світло,

І світ на краще змінити.

Тоді вже, можливо, не буде

Бунтів, абордажі, пасток

Та іншого зла для людини

Від неї ж: битв, страху, кісток.

Хоч дивно: сама ж і людина

Для себе нещастя створила –

Зло легко робити для інших,

Коли на добро нема сили.

Якби усі люди кували

Свою долю чесно і гідно,

То, може, весь світ став би кращим,

А люди дружили б, як рідні.

Тоді в собі сховав би камінь

Любов двох закоханих в полі,

А море – мирну риболовлю

Родини, що має волю,

Пісок – гарний піщаний замок,

Що з братом дитина зробила,

Садочок – квіти чудові,

Що їх добрі люди зростили.

Світ – дім будь-якої людини,

Вона берегти його має,

Добро в ньому дуже потрібно,

І хай усі люди це знають.