І пахне хлібом моя доля.

І пахне хлібом моя доля,

І пахнуть квіти, джміль гуде.

То з неба дана була воля:

Хто і коли у світ прийде.

І пахнуть вишні, м’ята й рута,

А подих вітру змінює серця.

То ще Творцем закладена назавжди

Велична й геніальна простота.

Де колоски у полі достигають,

І вічна спрага хліба та води,

Хто родом звідси, добре пам’ятають:

Село — це місце раю й доброти.

Тут інше все: повітря і земля,

І добрі й щедрі поруч люди.

Село дає наповнене життя,

Яке ніколи нікому не забути.

І знову пахне хлібом моя доля,

В дитинство повертаюся завжди.

Старенька наша хата біля поля,

І огортають спогади крильми.

Той тихий вечір, бідність, простота —

Тоді вони нас ранили до болю.

Але загартувало нас життя,

Ми стали, мамо, сильними з тобою!