Вона пере твої труси

Живеш ти з нею, а вірші пишеш мені,

Колись у 20 я напевно ревнувала б,

А зараз я люблю навіть її,

Бо лиш вона про тебе дбала.

Вона пере твої труси,

Вона готує тобі їсти,

Вона подасть тобі води

І допоможе навіть сісти.

А я як пташка, як свобода

Пролізла у твої думки,

Тепер я не лише пригода,

Бо носиш ти мене завжди.

І не про те тут, хто є кращий,

Хто більше від тебе візьме,

Бо я люблю тебе й відважно

Віддам усе, що в мене є.

Бо я не хочу в тебе брати -

У мене щастя дійсно є.

І відчуваю лиш прекрасне

Тобі даруючи себе.