Реанімація

Ну дихай же, давай,

Ти зможеш,

Зроби хоч вигляд, що тримаєш бій.

Не будь увесь наскрізь порожнім!

Ти маєш відчувати щось, хоча би біль!

Чому ти дивишся на мене?

Я не дивитимусь в безодню, досить!

Стій! Не змушуй мене, у мене повний рот вже

Крові. І не мій, не мій обовʼязок тримати тебе

В потабійчній комі.

Не мій обовʼязок ковтати в самотужки гниль.

Я розламаю твої ребра, доторкнувшись серця- воно ще буде битися, і ти,

Ще будеш битись у численні двері,

В численних пошуках чеснот і красоти.

Вставай, давай, я вже залив на повну,

Паршивий дофамін у твій холодний труп,

Ти вже забутий і готовий ,

Замкнути свій останній круг.