П`ятдесят

І якось раптом – 50.

Здається, наче і не жив.

І озираючись назад,

Згадаєш все, що не зробив.

Згадаєш все, що не зберіг,

Не виконав і не сказав,

Комусь колись не допоміг,

І вчасно руку не подав…

Чимало пройдено доріг,

Чимало вивчено уроків,

Припорошив волосся сніг,

Й батьків не бути більше кроків.

Неначе вчора вальс шкільний,

Останній дзвоник і прощання,

Студентство, знову випускний,

Робота перша, хвилювання.

А може все почати знову,

Гайнути в гори на пікнік,

На вихідних на Чорне море,

У клуб нічний неподалік?

Відчути легкість і бентежність,

Забутий смак нічних пригод,

І полюбити незалежність,

І подолання перешкод.

Іще гуляє в серці воля,

Ще кличе ночі аромат.

Ще не пропала наша доля –

Це лише перших 50!