Я, БЛЯХА, дуже злюсь

Як відверто 😅 вже не дочекаюсь коли ж прочитаю роман)))

Дякую:). У мене тоді був такий стан відчаю, що я зараз як читаю ті свої вірші, то сама червонію😊

Ото халепа так халепа ) зате буде що пригадати героїні 😜

Хочете чи ні, а про "достоїнство" в мене виникли тільки три версії: 1. Достоїнство товще. 2. Достоїнство довше. 3. Достоїнство не тільки товще, а й довше у порівнянні з усіма. Помиляюся?

100% вгадали - 3 варіант🥰. В романі ще буде про це згадка

У цьому вірші перед публікацією я змінила завершення, але зараз вирішила написати так, як було в оригіналі. В трохи культурнішому варіанті завершення було таке: І мужиків хіба немає? - Кругом їх величезна тьма.... Чому до сліз мене вражаєш У порівнянні з багатьма? А як вам більше подобається? Чи втрачається зміст при окультуренні?