Ніжність

Ніжність

Я кохала як тече ріка,

Несподіваний весняний грім...

Пролітала повз усі моря,

Та гадала, що єдиний він.

Я пливла до нього в снах,

Милувалась сяянням очей,

Йшла немов би по вустах,

І жаркіших світ не знав ночей!

Як палала вранішня зоря,

Розбудив мене пташиний спів...

Враз настала темна ніч,

Як я взнала, що її зустрів.

Ніжність їй свою подарував,

Збурхував чуттєвий океан....

Цілий світ до ніг її поклав,

Як нікого він її жадав.

Зціпиніла від жорстоких слів,

Спрага він моя і мій нектар!

Я молила, щоб її любив,

Як його кохала, щоб її кохав.