Леле...

Леле, де ти ходиш стільки років?

Чом сховав ти смерть мою за спину?

Геть волосся в зелені з осоки

І балаканина без упину.

Добре, добре буде, люди кажуть,

Знизують плечима, очі долу.

А хіба слова хоч трохи важать,

Коли ходиш все життя по колу?

Буде добре? Поки що добряче

Мертвих слів с крижинкою байдужих.

Тихо, тепло, але в біса лячно.

Леле, любиш дощ – люби калюжі…