Думи

Ось промайнула осінь золота ,

І через многії літа ,

Серце бʼється в болі , в муках …

Не вдається мені заснути ..

Думи , думи …

Де ж вони всі є ?!

Чи то в полі , чи то в лісі ..

В темноті , ті думи грізні !

Сна не бачила я з весни …

Дайте ж спокій думи мої !

Серце бентежить мене вже вік ,

Світлом сяє з глибин ...

Сонце бачила зрання !

Все ж таки забути я змогла ,

Як через грізні , темні думи

Спокою не мала …

Заснути вже змогла ,

В тиші та без дум …

Місяць осяює серця

Які так щиро горять від теплих дум …