Нуміфілія

Немов елегія: далека та спокійна,

В зеленому ти спочиваєш поряд.

Здолавши шлях крізь ринок престихійний,

До ніг твоїх прийшла сконати гордість.

Прийшла жорстокість в одязі кривавім,

Що терези з життями похилила

У твій бік, грубо відштовхнувши славу,

Що непомітно теж сюди прибилась.

Прийшла любов з пожадливим оскалом,

Сама на себе будучи не схожа.

Старанність не хотів ніхто впускати,

Проте вона і тут пробитись зможе.

А хисту трохи менше пощастило –

Він топчеться понуро на порозі

Та дивиться на жадібність гнівливо,

Що тисне руку скупості-небозі –

На усмішку їй шкода витрачатись.

Нарешті на місцях усі схилились

Перед тобою, щоби розпочати,

Ножі дістали, тихо освятили,

У що хто з них наївно досі вірить,

А ти й не ворухнулась, лиш всміхнулась

Крізь переливи коханої мрії.