Veritas

Мій бокал наполовину істинний,

Я перехилю його до дна

І згадаю, як в дитинстві з-під тинів

Усміхалася мені весна.

Зараз березень так не зігріє вже,

Замість саду й зелені асфальт.

Сірість міста методично сніг гризе,

Скрегочу зубами об кришталь.

Це вино єдиним стало кольором

В сепії криївки від негод.

Переїхала давно із дому я,

Спокусившись присмаком вигод.

Втративши свої дитячі барви всі,

Лиш з вином я можу бачить сни.

Мій бокал наполовину істинний -

Іншу долю випила сперш ти.

Наливаєшся в кімнаті кольором,

Наливаю ще один бокал.

Твій рум’янець роз’їдає кола під

Істиною у моїх очах.