Коли нічого не вийшло...

Я вже знаю - нічого не буде,

Ти пішов наче сніг по весні

І коли шумить вітер повсюди

Не прийдеш, щоб побути в мені.

І я знаю, що ти вже далеко,

І фізично, і подумки теж,

І з тобою не буду натхненно

Проживати я кожен момент.

І світанки вже не романтичні,

Океани й моря не такі,

І я знову навчаюся жити

У буденності і в самоті.

Чи ти теж бачив світло те саме?

Чи почув ти той подих в тиші́,

Що весь світ навкруги розвертає

І дарує безсмертя душі?

І ніколи я вже не дізнаюсь,

Чи ти був саме тим, чи не тим,

Чи у тебе могла б закохатись

І поринути в твій чорний дим.

Але це не погано й не добре,

Це є те, що зробили самі -

Залишати стабільність за мрію

Ми з тобою занадто старі.