Кохання - це...

У людства лиш одне питання,

Яке поглиблене до кісток.

У серці — навічно воно:

Кохання — що воно?

Кохання приторний має смак,

Наче медом наповнене.

Та чи надовго цей смак?..

З собою залишить лише гіркий присмак —

Навічно залишиться у серці.

Біль та солодка мука,

Що дає надію кожен раз.

Та чи марну?..

Вирішити вам.

Кохання — що воно?

Вигляд має, наче хмара у ясний день —

Така легка, та недосяжна вона…

А як перетвориться на грозову?..

Каменем опуститься на серце.

Камінь — не змиє жодна з вод:

Вода скороминущих світлих вчинків.

Кохання — що воно?

Запах має квітів польових,

Які дарують море почуттів —

Світлих, неземних таких…

А що, як грізний вітер зірве їхні пелюстки?

Що, як запах цей божественний пропаде?..

Залишиться лише далеко — десь у пам’яті —

Цей запашний цвіт.

Та чи є одна відповідь на всі ці запитання?

Серце лиш підкаже вам…

Але чи цвістиме далі ваше серце —

Чи зів’яне, як квіти восени —

Вирішувати вам.

У людства лиш одне питання,

Яке поглиблене до кісток,

Відчувається, як важке зітхання:

Кохання — що воно?