Крізь пітьму до сонця

Із журби камнепад, й крига вкрила твій сад,

Не повернеш назад, і зі шляху не зійдеш,

Тягарем на душі, ланцюгами думки,

Каменем тягнуть на дно, втім пливеш все одно.

Сам як хочеш назви, лихих бід кажани,

З усебіч на тобі, й скільки хочеш жени, та за раз не відкинеш,

Як взялися - повір, ти як загнаний звір,

Якщо здатися їх не зупиниш.

Усім бідам на зло - проростеш все одно!

Не ламає війна, і провалля без дна,

Темних дум глибина, із трясини боліт,

Попри те що болить, обрав шлях у блакить.

Йди до сонця крізь тьму, вір і дій на яву,

Хай є шлях попри страх, уперед, або в прах,

Усім бідам на зло, подала все одно,

Вільним птахом із темного лісу, ти летиш за спиною лишивши чернечі завісу.