А ти простиш?

А ти простиш?

Прощати — також треба мати хист.

Кохання зберегти… Що ж, не зуміли.

Мовчиш? В мовчанні — біль нездійснених надій.

В очах — немає сенсу, правди, міри.

Ми намагались вірити в світи,

Що бережно навпомаць будували.

Все вийде, буде… Шлях цей — непростий.

Не в тому просторі і часі прокладали.

А чи жалкуєш?

Зайві всі слова. Все пройдене залишиться з тобою.

Свіча згасає, пам’ять ще жива —

Десь глибоко, солодкою журбою

Лишиться кадром кіноплівки у душі

Ці спільні миті, неповторні роки…

А чи простиш?

Приємну згадку залиши.

Ніколи не забуду твої кроки…