Воля
Нічого двічі в світі не буває, окрім другого побачення, другого сніданку, другої години ночі, друга (або подруги).
А так нічого двічі не трапляється, особливо якщо перший був невдалим. Тим більше, коли вдалим.
Є речі, які від нас не залежать, а бажанння стати незалежним, власне, й перетворює кожен перший раз на останній.
Кожного другого разу ми вже знаємо, на що розраховувати. Другий раз дорівнює нескінченності, а вляпуватись, звісно, не хочеться.
Я особисто не знаю, як укладаються угоди, тому що моя життєздатність базується на непередбачуваності! Тобто ніхто ніколи не знає, чого від мене чекати. А хто ж захоче нескінченних викликів?
Сталість може бути в планети, що обертається довкола зірки. Й наче на підтвердження цього вона також починає обертатись — довкола себе.
Хтось мусить тримати все на своїх плечах. Саме тому на Сонце ніхто не дивиться, тому що його завжди забагато. Лише зранку й звечора на якусь мить воно лагідне.
Сонце також обертається, кажуть, що довкола центру галактики. Всі довкола чогось обертаються. Сонце довкола чорної дірки. А може це останній засіб до неї не потрапити?
Мене завжди цікавила мінус нескінченність і як вона десь там перетікає в плюс. Існування цього "десь там" завжди дає надію, що буде ще щось. Що не вічно тобі просинатись, аби потім знову заснути.
Просто протягом дня ти всього не встигаєш. Ти лише ковзаєш поглядом по горизонту, а тоді знову вертаєшся до того, із чого почав.
Врешті-решт, лише твоє оточення визначає твої кроки — тому що дай тобі тільки волю...
17.03.2020
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!