досконалість
є внутрішня, а є зовнішня...
зовнішня — це, мабуть, як тебе сприймають інші... отож, проїхали!
внутрішня не терпить компромісів, а, отже, треба бути дуже чесним, дуже відвертим, дуже вразливим!
досконалість є особиста, а є нескінченна...
ну, як обрії — що без меж! або море — що лякає своєю глибиною, хоча спробуй — перепливи його! чи якась ламка рівновага — що поміж тобою та ще кимось.
з ким ти ведеш діалог... до кого дослухаєшся. із ким перемигуєшся — але так, аби ніхто не помітив!
ну, а життя собі йде... як там: гроші, родина та решта матеріальних цінностей! де тобі прихилити голову і що намастити на хліб! отак вийдеш надвір — а воно все таке невгамовно-блискуче! як ртуть або розплавлений свинець — ну, або хоча б золото.
хтось пробував доторкнутись до розплавленого свинцю? ми в дитинстві на горці (в нас обіч будинку була горка — там зараз новобудова) плавили свинець (а на першому поверсі в нас була АТС, а обіч прибудови — величезні катушки з дротами, в свинцевій якраз ізоляції). розплавлений свинець виблискує так, наче й не гарячий. але це, мабуть, як спокуса доторкнутись до заліза — на морозі:)
отож, критика є внутрішня, а є зовнішня. самі розставляйте акценти, яка важливіша (вони, внутрішнє та зовнішнє, якось пов'язані, а оце розгадка, як — і є, мабуть, процесом оцього — вдосконалення).
без критики ніяк: йдучи вулицею, ти чуйно ловиш враження, яке справляєш на оточуючих — отак і стаєш кращим!:) а перебуваючи наодинці, також звіряєш кожен свій порух — це насправді дуже важливо, із чим... це — найважливіше!
тому що, виходячи на вулицю, цей твій голос промовляє до тебе з кожного стрічного! але це вже якась релігія (якщо не клініка...) просто в кожного, мабуть, є свій голос, завдяки якому ми й уміємо розумітись.
вміти говорити на внутрішніх мовах — краще за будь-яке мистецтво! тому що мистецтво — це і є, мабуть, уміння говорити на внутрішніх голосах!
ну, і ще є жіноча зваба. або дитячі голоси (та усмішки)! і зрідка стрічається мудрість — як ото в природи... що вже нічого не боїться! а й справді, чого боятись — окрім як самого себе? коли ти пливеш у цьому океані, а його безмір вже не лякає! тому що ти вмієш порозумітись, а якщо хтось не вміє — то це його... життя.
внутрішнє або зовнішнє... зовнішнє або внутрішнє — а десь вони, на якихось гранях – перетинаються)
25.07.2020
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!