Веселкові історії

Серпень пахне дощем, димом і вологим піском. Він солодкий, як перші черешні, і терпкий, як очікування невідворотного кінця літа; м'який, ніби мамині руки, та об нього щоразу боляче вдаряєшся, мов об камінь, кинутий посеред дороги. У серпневі ночі багато думається про те, скільки всього втрачено й незроблено, проте в грудях вже не так щемить. Оливковий колір ідеально описує серпневу палітру. Це межа між сонцем і землею, минулим і майбутнім, світлом і темрявою. Він лагідно нагадує: не варто благати час зупинитися, навіть якщо здається, що краще вже не буде, що осінь — не вирок, а лише крок до наступного серпня.