Час кохання

Її очі мене пестять,

В погляді бажання.

Вони ніби страсне кажуть –

Візьми мене заміж,

Взнаєш про кохання.

Притисни до себе,

Щоб хрустіли кості,

Щоб серце заграло

А душа дівоча мліла,

Задоволена співала.

Візьми мене хлопче зараз,

Щоб не сумувала.

Я стояв та все вагався

Думав як ще вчора

В хаті, у світлиці,

З чарівною вдовицею

Доволі кохався.

А вона кричала злісно

Не спіши дурило

Та в екстазі, як та стерва,

По щокам плескала.

Отакі вони вдовиці

Їм і тричі мало.