Старий Аккермане

Не руш мої лози старий Аккермане

Сивими мурами на березі мрій.

Як небо тримали сталеві титани

На хвилях у море пливли кораблі.

Що бачили очі твої крізь століття

На небі узріли Цареву зорю.

Та човен рибалки що в вечері палко

Коханій казав що до смерті люблю.

Старий Аккермане, не руш мої лози.

Не гни до землі у скорботну печаль.

Дозволь у мовчані молитві над вечір

Розвіять над мурами мою печаль.

Можливо принцеса у башті проснеться

Озветься на співи моєї весни.

Старий Аккермане, не руш мої лози

А спокій душі ти моїй принеси..

© Андрій Абрамов (Onra Onra).