Спочатку було слово

Спочатку було слово,

Мов пісня у тиші нічній,

Що розривало простори світу,

І серце тримало в своїй.

Потім — стук у двері,

Несмілий, мов перший страх,

Чи то надія? Чи то печаль?

Хто там чекає в пітьмі?

Слово шепоче мовчки,

Двері скриплять в темноті,

Стук — то кроки часу,

Що лунають на самоті.

Спочатку було слово,

Потім — стук у двері.

А далі — життя,

Що між рядками —

І тиха надія в імлі.