захоплення забутнє.

матінко рідна! простягнута рука додолу рухлива

запевняє в магію звуку, квартетних пори року -

це видовище, створене гігантським рівнем току!

а ним керує постать, спиною пригороджена, журлива.

матінко рідна...ви ж чуєте ці проблиски мінливих?

розкриваються звуки голосні, пестливі-любовні.

ці янголи пророчать у розкритих серцях господніх!

оголяють чисту гармонію, напругу зводять сміливу.

матінко, правда, що злиття кмітливе?

шукати вухами на кожному кроці,

як малює голосом щось чутливе.

залишусь, потуго, до ночі сміятись,

щоб відчути лагідний табун емоцій

та завмерлим ніжно довіку статись.