2
Настоятель запросив до монастиря кращих скульпторів, проте суворо наказав послушникам і монахам тримати в секреті Боже одкровення. Це виграло йому два дні. На третій день монастир оточили жителі навколишніх сіл, містечок і найдрібніших хуторів. Від стін монастиря і до самого виднокола все заповнилося людьми, що йшли зі своїми дарами, пожертвами, проханнями і молитвами. Абат спостерігав за прочанами з вікна келії, і неприємний холодок раз у раз пробігав по спині. Він мріяв про наплив вірян, та цього разу вони йшли не до нього.
Він встановив суворі правила для прихожан. На спілкування з Богом — не більше двох хвилин, після прочанин отримував мітку, яка зникала щонайменше за тиждень. Вдень і вночі галявину стерегли монахи і не пропускали нікого без особистого дозволу абата або його довірених осіб. Брилу обнесли металевим парканом, ще й оповили тереном.
Більшість монахів не приховувала страху перед брилою. Вони хапалися за будь-який привід, аби не з’являтися на галявині, уникали розмов про неї, а доручення, яке вимагало наблизитися до брили, сприймали за покарання. Тільки Клавдій, мов вередливе дитинча, ходив слідом за настоятелем і благав пустити його до брили. Настоятель терпляче пояснював, що все варте уваги вже дано людям у Святих Текстах, але той не здавався. Варто було настоятелю згадати якийсь псалом, притчу чи одкровення, Клавдій тієї ж миті цитував текст дослівно — і знову починав канючити.
Зрештою настоятель Яків вирішив потішити Клавдія і доручив провести обряд, якого жадав Бог. Клавдій ледь не розплакався від такої честі. Абат сподівався, що клопоти відволічуть монаха від брили, але одержимість Клавдія тільки посилилася. Перші сонячні промені він зустрічав на подвір’ї перед монастирем, даючи вказівки щодо приготування обряду, а коли сутеніло, спішив на галявину пересвідчитися, чи все відбувається згідно з Божою волею.
Абату доповідали, що Клавдій проводить біля брили весь вільний час, нехтуючи сном і їжею. Стоячи навколішки зі свічкою в руках, Клавдій засипав Бога питаннями, на які все життя шукав відповідей.
— Чому нам так важко опиратися спокусі, якщо ми створені за твоїми образом і подобою? Адже немає на світі нічого, що могло б спокусити тебе.
НУ, Я Ж, ТИПУ, ДАРУВАВ ВАМ СВОБОДУ ВОЛІ. ВИ ЗАВЖДИ МАЄТЕ ЗМОГУ СХВАЛИТИ ПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ.
— Та часом це так складно. Невже тобі теж доводиться докладати зусилля, щоб протистояти спокусі?
НЄ. Я, ТИПУ, БЕЗДОГАННИЙ, Я АБСОЛЮТ. Я ЗАВЖДИ ВЧИНЯЮ ПРАВИЛЬНО, БЕЗ ЖОДНИХ ЗВОЛІКАНЬ І СУМНІВІВ.
— Абсолют, — мрійливо повторив Клавдій. — Проте один неправильний вчинок — і ти одразу перестанеш бути бездоганним… Чи не означає це, що в тебе немає свободи волі?
Я ВІЛЬНИЙ У СВОЄМУ ВИБОРІ ТАК САМО, ЯК ВИ. ПРОСТО Я, ТИПУ, ВИБРАВ ЗАВЖДИ БУТИ КЛАСНИМ.
Клавдій записував кожне слово, що викарбовувалося на брилі, а потім знову і знову перечитував упродовж дня, навіть коли знав усе напам’ять.
Постійно чуючи одні й ті самі прохання від паломників, Клавдій неабияк журився. Люди просили одужання від хвороби, гарного врожаю, вдалого шлюбу для дітей… Нікого не цікавило, що собою являє Бог, що заважає людям наблизитися до нього, чи як ми можемо мати свободу волі, якщо Бог всевідаючий і знає наперед все, що трапиться.
Клавдій запропонував настоятелю провести відкриту проповідь біля брили, щоб люди могли почути мудрість Бога.
— І як ми це влаштуємо? — з підозрою спитав настоятель.
— Ми розсадимо людей на галявині і розкажемо про важливість духовного зростання на шляху до Царства Божого, але водночас ми звернемося з нашими питаннями й сумнівами безпосередньо до Бога…
— Ні, ні, ні! — замотав головою настоятель. — Нізащо!
— Але чому? — вигукнув Клавдій, не вірячи власним вухам. — Хіба не наше завдання нести слово Боже людям?
— Авжеж. Це наше завдання, ми маємо говорити до людей.
— Але ж Бог сам зійшов до нас!
— Щоб зрозуміти Божу мудрість, треба докласти чимало зусиль. Потрібно мати освіту й величезний багаж знань, без яких дуже легко неправильно зрозуміти Його слова. Для цього необхідні ми, в цьому наша місія.
— Хіба Бог не здатен сам дібрати слова, щоб донести свою волю?
— Твої думки затуманює сумнів, Клавдію, — суворо сказав настоятель. — Такі питання лише віддаляють тебе від Бога. Іди у свою келію і читай молитви, поки твій розум не заспокоїться.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!