Бог на зв'язку

На світанку монахів і послушників зібрали в церкві, та замість вранішньої молитви абат виголосив натхненну промову.

— Друзі, з величезною радістю повідомляю, що наш монастир звільнений від темних сил! — говорив він, і голос його тремтів від радості. — Те, що ми сприйняли за Боже одкровення, було підступним обманом! Демон намагався відвернути нас від істинного Бога — і зазнав поразки. Бог не покинув нас, Він…

— Він послав нам захисника, — граф вигулькнув у настоятеля з-за спини, і чемно посунув того убік. — Вуйко Сторовський, син нашого любого герцога, розкрив підступну брехню, якою нас хотіли затягти в пекло. Торкнувшись клятої брили, він розтрощив її на порох. Божа печать на цьому юнакові, тож радійте і прославляйте цей день, коли кардинал призначив його єпископом!

Клавдій здригнувся, йому перехопило подих. Цього не може бути, вони ж бачили! Слово Боже було в них прямо перед очима!

— Щоб зрозуміти Божу волю, потрібні роки навчань і сумлінного служіння, — знову протиснувся вперед настоятель. — Той, хто шукає короткий шлях, наражається на спокусу! Добре засвойте цей урок. Бог відкривається тільки смиренним. Лише Церква вкаже вам шлях до Нього.

Клавдій біг мов уві сні, ноги запліталися в густій траві, тернові кущі роздирали обличчя.

— Немає… — видихнув він, опинившись на галявині.

У центрі, дбайливо прикрашений, височів вівтар, на ньому — кожна на своєму місці — священні реліквії. Поодаль, там, де ще вчора можна було знайти Бога, — купа каміння.

— Боже! — кликав Клавдій, перебираючи камінці. — Ти ще тут? Скажи щось?

ЩОСЬ.

Клавдій зойкнув, побачивши напис на камені, який він уже збирався викинути. З очей бризнули сльози, тілом розлилося тепло.

— Боже, — заговорив він, трохи заспокоївшись, — настоятель каже, що ти демон!

ТАКЕ ЧАСТО БУВАЄ.

— Але це неправда!

Я, ТИПУ, ЗНАЮ.

Клавдій розгублено дивився на груду дрібних уламків, на теплий камінчик у долоні, на шпиль монастирської церкви, що виднівся з-за крон дерев.

— Вони не хочуть йти за тобою, — з сумом сказав він. — Ніхто більше не слухається твого слова.

ХІБА Я, ТИПУ, НЕ КАЗАВ, ЩО ВСЕ НА СВІТІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗГІДНО З МОЇМ ПЛАНОМ?

— То ти задумав таке від самого початку?

АГА. ВІД ПОЧАТКУ, ТИПУ, ЧАСІВ.

— То ми всі… І Одкровення… Що ж мені тепер робити?

КІНЕЦЬ ЗВ'ЯЗКУ.