Не зіграні кроки

***

А що коли спокій... і зморені спекою зорі,

Я йду у вечір'ї, під оклики власно-журби,

І слухаю співи, що б'ються за стомлені ролі

У кожній надії на спомин в моїй голові?

Що як зустріну тебе між уривками ночі

І вмить розцвіте незбагненна, жива пустота?..

Навколо - нічого, лиш думи, задиво пророчі,

І стигле мовчання, мов рання й німа чорнота.

Чи скажеш, про що ти, в очах озиміло-байдужих,

Чи зраниш глибини, аби надолужити суть?..

Правда різниться між тими, що славили стужих,..

І кожен боїться ступити, аби не заснуть...

21.06.2025