Купала

Іване, квітка обрій запалила,

Багаття попелом шмагає наші щоки.

Десь чорта з три рахують наші кроки

І підрізають тишком наші крила.

Ой, леле, ще до ранку прірва часу,

Від папороті тхне відьомським зіллям.

Йдемо засохлим здичавілим ріллям

До меду й яблук запашного Спаса.

І буде день, і буде мир та тиша,

Як виконає папороть бажання.

А поки подих затамуємо до рання,

І заборони за спиною лишим…