"Спрага"

20065
Публікація: 06.07.2022
Вірш
Завершено

Це було так давно, коли постукав дощ в моє вікно -

Моєму погляду відкрилася картина Пікассо

"Оголена блакитна", хоча ти була й одіта

В якусь кубічну майку з фото голівудського бандіта,

Що плакав разом із дощем,

Пускаючи струмочки по твоїх твердих сосочках Афродіти.

І я не знав куди себе подіти...

Так сильно захотілось пити!

Вскочивши в Гермесові сандалі, залишивши усе подалі,

Та взявши парасолю під паху, до тебе я уже спішу.

Ще мить і ти в моїм полоні, бо я відкрив великий купол парасолі.

Відчувши твою руку у своїй долоні,

Я пив твої вуста, ще мокрі від дощу.

Пройшло вже років десять

І незалежно від спеки, снігу чи дощу,

Твої вуста я й далі спрагло п'ю.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі