І хай горять на кухні баняки

Мені достатньо слова, щоб згадати,

Щоб знов горіло серце, як в вогні.

І ні, я не втомилася чекати,

Коли ми станем знову не чужі.

І хоча вчора ми були так близько,

А зараз вже далеко - десь на дні.

Моє мовчання - це не про байдужість,

А навпаки - що ти живеш в мені.

Зізнаюсь чесно - маю я надію,

Що проїжджати буду поряд - там, де ти,

І що зведе нас разом наша доля,

Навіть якщо ми не самі.

Тому нехай іскриться світ тобою,

І хай горять на кухні баняки,

Ти можеш насолоджуватись мною,

Коли завгодно - тільки подзвони.