Піщана буря

Мов піщана буря — ти і я,

все змішалось, губиться межа.

Серце хоче вирватись з пітьми,

та твій голос ще звучить в мені.

Мовчання стало нашим домом,

ти — далекий, як зоря.

А я — мов птах під грозовим небом,

що чекає, та не літа.

Я знов шукаю слід в пісках,

де ми колись були собою.

Та час розвіяв все, як прах,

і лиш лишив мене з журбою.

Мов піщана буря — наш кінець,

ти мовчав, а я втрачала все.

Ми — уламки вітерця нічного,

що не стануть знов єдиним словом.