Глава 40
Ми ідемо лісом, обоє мовчимо, раптом Костя зупинився, подивився мені в очі й видихнув. Наче щось наважується сказати.
- Мар'янко, я хочу тобі дещо сказати.
Видно, що хлопць соромиться. Я вирішила взяти ініціативу в свої руки.
- Костю, ти хочеш сказати, що я тобі подобаюся? Я це й сама помітила. Не треба цього соромитися. Якщо ти хочеш запитати чи ти мені подобаєшся, то я не знаю поки що.
-Так, ти мені дуже подобаєшся.
Після цих слів я пішла, а Костя стоїть, він шокований, такого повороту в розмові він явно не очікував.
Коли я прийшла додому, то побачила, що у мене є пропущені дзвінки від Давиденка. Потім побачила голосове повідомлення від нього, прослухала його:
- Привіт, Мар'яно. Ігноруєш мене? А дарма, я хочу звіту про роботу.
Я теж відправила голосове повідомлення:
- Перепрошую, але у мене сьогодні вихідний, звіт буде завтра.
- Добре, але до десятої години ранку чекаю на звіт.
- Завтра до десятої години ранку звіт буде.
Після цього я пішла їсти, а потім спати. Я сьогодні вирішила раніше лягти спати, щоб завтра прокинутися о восьмій годині ранку, я себе знаю, якщо ляжу пізніше, то просплю, але завела будильник, бо можу проспати.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!