Бабуся
Залунав сигнал тривоги. Бабуся включила смартфон, зайшла в місцевий телеграм-канал. «Балістика з Криму! Всі в укриття!». «О Господи, чи встигнемо?» подумала жінка. Онучок Данилко грався на другому кінці дитячого майданчику. У неї було всього дві хвилини, поки балістика долетить до міста. Бабуся на неслухняних ногах швидко пошкандибала до хлопчика при цьому голосно гукаючи до нього.
– Данилко, Данилко, швидко пішли додому!
Але малий не чув і продовжував гратися. Бабуся засапалася, але темп не збавляла прикидаючи, скільки часу пройшло з оголошення тривоги.
Розуміла, що не встигнуть. Але сподівалася що на майданчик не прилетить. Це ж тільки нелюди можуть посилати ракети на дитячий майданчик. Нарешті добігла до онука і боковим зором побачила спалах, обхопила Данилку, а через секунду відчула поштовх у плече, впала, інстинктивно намагаючись прикрити хлопчика. Прийшла до тями і перше, що почула – дитячий крик. «Данилко!» пронеслося в її голові.
– Данилко! – хотіла крикнути, але крик вийшов слабким
– Бабусю, вставай, в тебе кров!
Тільки тепер зрозуміла, що лежить із заплющеними очима. Відкрила очі і побачила перед собою онука в сльозах, крові і бруді, який торсав її і просив встати.
– О Господи! – скрикнула і хотіла підвестися, але в очах потемніло.
Побоялася, що знову знепритомніє і, тамуючи біль, почала розпитувати онука, де в нього болить, звідки кров. До них підбігла якась жіночка і оглянула Данилка. В нього не було видимих пошкоджень, а от у бабусі було уламкове поранення в плече. Бабуся підвела голову і поглянула на майданчик. Відчула, як із силою запульсувала кров в голові, ногах. Поранену руку не відчувала. Навкруг лежали діти різного віку, а також дорослі.
– Вони мертві? – слабким голосом звернулася до жіночки, вже знаючи відповідь на питання
Дві хвилини – це так мало, щоб зберегти життя і так багато, щоб його знищити…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!