МІСЯЦЬ (триптих)

2.

В риштованні вікна

сонний місяць застряг.

Він промінням до дна

мого серця досяг.

Небо – місячний рай,

де немає негод.

Вітре! Ніч розхитай!

Небо клич до пригод.

Я втомилась від дум

під надзором ночей:

в них – застояний сум –

дня тривожний трофей.

Мабуть, швидше мені

треба вітру ковток,

щоб не стряг у вікні

цей набридлий жовток.

Шторам волю я дам:

хай заступлять думки.

І віддам себе снам.

Їм я вірю-таки.

Лікували ж не раз

дум безвихідь і страх.

Місяць здався,

погас...

Я погрузла у снах.