Паралельний світ

Король швидко вийшов із бібліотеки, ми пішли за ним. 

У коридорі почувся крик жіночий:

- Тривога! Омальці напали! 

Ми побачили, що біжить Ася. 

Усі слуги покинути роботу й вибігли у коридор. 

Я подивилася у вікно й побачила, що по вулиці марширує багато омальців. 

Прибіг начальник безпеки замку. 

-Ваша Величність, Ваша Високість, і всі, хто є в замку мають негайно опуститися в підвал. 

-Я буду битися нарівні з усіма, -рішуче сказала я. 

-Але ж Ваша Високість , - почав начальник. 

-Ніяких "але", я пройшла  військову підготовку, отже буду битися з омальцями. 

-Ти принцеса, я не можу ризикувати майбутньою королевою, -благально сказав дідусь Яків. 

-Отож бо, я майбутня королева, тому мені не годиться просто сидіти, поки мій народ обороняється від омальців. 

-Нікуди ти не підеш, - уже наказовим тоном сказав король. 

-Немає часу на суперечки, в підвал усі негайно! - владно сказав Женя. 

-Я пошлю військових, які евакуюють жителів королівства, - сказав начальник безпеки. 

У підвалі є кімнати, які обладнані для проживання тут певний час. 

-Ой, яке нещастя! Ненавижу омальців! - почула я крик Асі. 

У двері моєї кімнати хтось постукав. 

-Заходьте! 

Двері відкрився і у кімнату зайшли Женя, Макс і Софійка, за ними зайшли Лариса і Таміла. 

-Яно, як ти? -запитала Софійка. 

-Почуваюся так, ніби ховаюся.

-Ваша Високість, ви ви єдина, хто може успадкувати владу в нашому королівстві. Якщо вас уб'ють, то омальці захоплять трон, будуть правити, уявіть, що буде з нашим королівством, - сказала Таміла. 

Коли я уявила, то здригнулася. Вони багато кого уб'ють, буде занепад економіки, культури й інших сфер життя. 

- І король, і ви праві, по сиджу я краще тут, буду битися уже у випадку прямої загрози, -сказала я. 

- А куди евакуюють людей? -запитала Софійка. 

- Є спеціальні бункери, які створені спеціально для звичайних жителів королівства, вони захищені від входу туди омальців, - відповіла Лариса. 

- А знать також там буде? - запитала я. 

- Ні, у них є підвали, схожі на наш, вони там будуть знаходитися і їхні слуги теж, - відповіла Лариса.

У кімнату зайшов дідусь, сестри вклонитися. 

- Як ти тут, Яно? 

- Усе добре, я готова перечекати напад в підвалі. 

Король усміхнувся і сказав:

- Я радий це чути. Щойно ми відіб'ємо напад, то відправимо вас, Софіє, Євгенію і Максиме, додому. 

- Моє повне ім'я Євген, а не Євгеній. 

- Добре, буду знати, - відповів дідусь. 

- А ходімо усі в їдальню, - запропонувала я. 

Усі погодилися, ми вийшли в коридор. 

До нас підбіг Астероїд, він стривожений, задихається від бігу, швидко вклонився. 

- Ваша Високість, тривожна новина: омальці захопили контроль над порталом, збираються проникнути в сусідній вимір. 

- Там є наше військо? 

Не розумію, як у короля виходить зберігати спокій, я здивована. 

- Ваша Величність, військо вирушило до порталу, щоб не допустити проникнення омальців у паралельний вимір. 

- Добре, іди, виконуй свої обов'язки, якщо будуть новини, то повідлмляй мені негайно, навіть вночі. 

- Слухаюся, Ваша Величність. 

Аст вклонився й побіг. 

- Євгене, Софіє, Максиме, ваше відправлення додому переноситься на невизначений час, - сказав дідусь Яків. 

- Хоч би омальці не проникли у наш світ, - сказала занепокоїло Софійка. 

- Ходімо у їдальню, - сказав король. 

Ми зайшли, сіли за стіл. У підвалі є їдальня. 

- Софійко, не хвилюйся, військові відіб'ють напад, а також захистять портал, - сказала я, щоб захистити подругу, хоча мені самій тривожно, але я цього не показую. 

- Я піду до себе, - сказав король. 

Король вийшов з їдальні. 

У їдальню забігла Люда. 

- Ваша Високість, моїй мамі погано, вона втратила свідомість. Що робити? 

- Клич лікаря, він знаходиться в кімнаті номер п'ять, - відповіла я. 

Лікар повідомив усім, в якій кімнаті знаходиться. Як Люда слухала? 

- Дякую, Ваша Високість. 

Люда вибігла з їдальні. 

Потім я дізналася, що у Асі був шок, вона занадто вразлива. 

Я дуже стривожені, адже не знаю чим закінчиться напад і скільки він триватиме.