Глава 17
Ми з Ярославом Михайловичем підійшли до мого робочого місця, я сіла за стіл.
- Слухаю вас, Ярославе Михайловичу.
- Кароліно Петрівно, ви помічали, щоб хтось зі співробітників щось підозріле розпитував чи, може, щось знімав чи фотографував?
- Ні, не помічала.
- Ви придивіться уважно до співробітників, якщо помітите щось підозріле, то повідомте мені.
- Добре, обов`язково повідомлю.
Ярослав Михайлович пішов, а я подумала, що ж робити. Хоч би мене не почав підозрювати, я в принципі всі сліди знищила, так що доказів у нього не буде.
Наступного дня я прийшла на роботу, раптом, на порозі, я почула, що мені прийшло смс-повідомлення. Я прочитала, написав Андрій Аркадійович:
"Добрий день, Кароліно. Сьогодні увечері, після роботи напишіть мені прол новини ресторану Люкс. Це смс-поовідомлення видаліть, щойно прочитаєте".
Я так і зробила. Невдовзі почали сходитися працівники. Почався звичайний робочий день. Сьогодні офіціанти готують ресторан забронювали для весілля. Якісь небідні люди одружуються, я контролюю процес підготовки. Весілля має початися за півтори години, треба все встигнути.
Через півтори години приїхали наречені й гості. Почалися тости, привітання, потім танці, а я контролюю, щоб усе було добре.
- Кароліно,це ти?
Я обернулася й побачила Данила.
- Привіт, не очікувала тебе тут побачити. Ти з боку нареченого чи нареченої?
- Я брат нареченої. А ти, як я розумію, працюєш в цьому ресторані?
- Так, адміністратором.
- Потанцюймо?
- Ні, мені не можна, я на роботі.
- Слухай, Кароліно, я пропоную після роботи кудись піти, туди, де можна потанцювати разом.
- Добре, сходимо, в суботу.
- О котрій тобі буде зручно зустрітися?
- О другій - третій годині дня.
Об одинадцятій годині вечора гості пороз`їзжалися по домах, а персонал прибрав ресторан.
Я приїхала додому пізно. З нетерпінням чекаю на суботу.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!