Глава 30
Під час відпустки я поїхала до бабусі в село. Бабуся Софійка мама моєї мами. Родичка зустріла мене радісно, я інколи тут буваю. Щойно я влаштувалася в кімнаті для гостей, як мені зателефонував Даня.
- Привіт, кохана. Ти приїхала уже до бабусі?
- Так, уже влаштувалася в кімнаті для гостей.
- Добре, я буду дзвонити тобі частіше. Адже дуже сумую за тобою.
- Я теж за тобою сумую, через три дні приїду в місто.
- І ми зустрінемося.
- Так, зустрінемося.
- Бувай, кохана. Я зателефоную, кохаю тебе і обнімаю.
- Я теж тебе кохаю і обнімаю міцно - міцно.
Я поклала слухавку, обернулася й побачила бабусю.
- Кароліно, коли ти мене на весілля запросиш?
- Чому ти вирішила, що у мене буде скоро весілля?
- Тобі уже двадцять сім років, тобі пора заміж. Коли я була у твоєму віці, то твоїй мамі було уже сім років.
- Ба, не починай лекції в дусі а от я в твоєму віці.
- Твій хлопець збирається одружуватися? Що він каже?
- Бабу сю, ми тільки три місяці разом, рано ще одружуватися.
- Ми з дідусем через три місяці стосунків одружился.
- Ви ж одне одного знали ще з дитинства. Та і вийти заміж в той час треба було до двадцяти п`яти років. А зараз немає куди поспішати.
- Жіночий вік короткий, треба ще дітей народити.
- Бабусю, це я завжди встигну. Потрібно почати повністю довіряти чоловікові, перш ніж виходити заміж.
Бабуся похитала головою і вийшла з кімнати.
Я провела у бабусі три дні, потім повернулася додому. Мене зустрів Данило.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!