Тобі

Дарував ти сьогодні світанок

Серед тиші морської води.

Потім ніжно проводив між чайок,

Що як я прилетіли сюди....

І між хвиль тих чудесних відчула

Я твою неповторну красу,

Що для мене здіймаєш ти з неба

Вже не першу, а соту зорю.

Бо ти робиш завжди навіть більше

Ніж потрібно, щоб щастя знайти,

Бо настільки ти є неймовірний,

Що я інколи заздрю собі.

І боялась комусь це сказати,

І дивилась кудись не туди,

Щоб так сильно тебе не чекати

Я ховалась в вечірній зорі.

А тепер я вже точно це знаю,

Що у мене є щастя людське.

І я щиро тебе лиш кохаю,

Відкриваючи разом земне.