Глава 18
Ніколь
Отже, моя тітка саме про це місце мені розповідала. Пам'ятаю, вона говорила, що у неї є знайома служить у пані Олександри, вдови, у неї є син і вона багата. Пізніше тітка розповідала, що пані померла і кудись сховала золото, куди саме не знає ніхто, навіть слуги, вона сховала його вночі, а через тиждень померла. Що було далі знайома тітки не знає, тому що син наступного ж дня після похорону матері звільнив усіх слуг, щоб найняти інших.
Я сижу й згадую цю історію, раптом почула, що мене гукає панна Ізольда, я прийшла у її кімнату.
- Ніколь, я прочитала твій роман, мені дуже сподобався. Щойно я розбагатію, то відразу ж найму писаря, який запише його під диктовку і ми його видамо.
Я зраділа, адже для мене це просто чудова новина.
- Так що, Ніколь, до осені допиши його до кінця.
- Це просто чудова новина.
- А зараз нам потрібно шукати золото, яке сховала пані Олександра.
- А чому ви вирішили, що пані Соломія правду сказала і що це золото існує? А навіть якщо і правда, то її син міг знайти золото, не дарма ж він позвільняв слуг.
- А чому ти вирішила, що він їх позвільняв?
І я переповіла історію, яку чула від своєї тітки.
Ми обшукали весь будинок, але золото не знайшли.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!