Серце

Зворушливо він погляд кинув в небо.

З криком, болем, серце виривав.

І тихий голос, із душі його лунає:

«Пробач кохана. Лиш тебе одну кохав»

Замовкло все навколо, стало тихо.

Затьмарена душа ковтає біль.

У серці, що розбите не навмисно,

Затихли почуття, вже не живі.

Спогади про їх любов щасливу.

Носити будемо в собі завжди.

І в памʼяті своїй я не покину,

Єдину, рідну - та вже не мою.

Зібрати по шматочках наші душі,

Розвіяти по світу назавжди.

І серце, що розбите від любові,

Наповнити присутністю обох.

Пройшовши все що нас зламало,

Прожити біль від втрати двох сердець,

Скажімо один-одному по правді,

Чи хочемо почати все з нуля.