Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #лірика (359)

РОЗГОРНУТА ХВАЛЕБНА ОДА СОБІ САМОМУ ОБРАЖЕНОМУ НЕУВАГОЮ НАРЦИСУ ПОЛЬОВОМУ

Я непомітно йду. Не можу більше тут лишатись.

Не гримаю дверми і тихим шепотом кричу, щоб попрощатись.

Не втримуйте мене, не зупиняйте марними словами.

Це не поверне те, що ви стоптали власними ногами.

Відчуйте втрати біль своїм гнилим нутром,

А власну плоть шмагайте ржавим ланцюгом.

Ви не писали щирих відгуків на мóї шедевральні твори.

Ваші слова завжди несли́ надумані та заздрісні докóри.

І ось тепер я вільний птах. Без жовчного покльопу.

Опірений! Без критики крилатий, митець високого польоту.

...

Леонід Данільчик

На відстані...

Розметала нас по світах

Буря люта вітрами сильними.

Ми стрічаємось лиш у снах,

Злу пітьму прориваєм мріями.

Я для тебе пишу вірші,

В візерунки думки сплітаю.

Сподівання та біль душі

У мереживі слів ховаю.

Б’юся мов би у клітці птах,

Не скоряюсь жорстокій істині —

Ми у різних живем світах,

нездоланні між нами відстані.

Та, блукаючи між людей,

Сподіваюсь — колись зустріну я

Ясний погляд твоїх очей,

Птахом в небо у них полину я.

Нескінченний Чумацький шлях

Ту жаданую мить не стримає.

Душі наші сплелись у снах,

Ми навік поєднались мріями.

Але доки ще йдуть дощі,

Небо крається громовицями

Я про тебе пишу вірші,

Я кохаю тебе на відстані.

...

Роман Тихий

Мій друг

Мій друг носить шорти

З самотньо-пустою штаниною,

В нього плани на вечір, а ввечері буде гучно.

І птахи захлинуться, зненацька придавлені зливою,

А гуляти по трупам, гадаю, не дуже зручно.

Він залишиться вдома, пити гарячу каву,

У полоні екранів, чорних мов порожнеча

В правій штанині. Час не лікує рану,

Ллється летальна спогадів кровотеча.

Люди з екрану приймуть нові пакети,

В них легалайз, пляшка вина та совість.

В нього - щемить десь біля самих ребер,

Краще не склалось, сталася випадковість.

І поки в ньому світло життя не змеркло,

Поки стоять останні ворожі бази,

Поки весь світ прямує дорогою в пекло,

Я квіти малюю на впалих щоках протигазу.

...

Теплий сніг

Тепер, коли ви навпроти

Тепер, коли ви навпроти

у бік, ледь подавшись натомленим профілем,

здається, чіпляєтесь ниткою голосу

за вушко ще гострого слова;

шепотом,

кинувши в простір, кудись, знеохочено;

листя

прошивши в сум схоплених

шелестом,

вишивши гладдю над обрій –

птахів;

довго тривожитесь вицвілим реченням,

креслите вічність в повітрі що

крайністю,

сходиться точкою в талії

вісімки,

наче приречення в слові –

прощай.

Профіль тримаєте гордо,

безпристрасно,

Знаючи

першою вийдете ви.

Звідси,

з картини,

з пейзажу, що вичахнув

і мерхне в байдужім

безвітрі

брови.

02.08.2021

...

Володимир Каразуб

Пишіть з помилками

Не будьте «жлобами» -

Пишіть з помилками -

Не в правильних римах суть

Забудьте прав‘ила -

Плескайте на стіну

Яскравих думок каламуть

Не будьте поетами

Очі закривши

Що виють, мов пси на луну

Зберіть критиканів,

Під брязкіт стаканів

Кладіть всім кагалом в труну

А потім - живіте

І нюхайте квіти -

Цілуйте щасливих жінок

Нехай і незграбно

Римуйте нахабно

І буде по жизні вам ОК

...

С_Німець

намистинка

ці маленькі життєві історії

надихають понад усе

наче чотки, що під рукою,

з намистинкою – в центрі

колихаються хвилі брудні

політичних протистоянь

а мені ці випáдки дрібні

зігрівають уламки бажань

і такого ж не розкажеш –

захищаючи невловиме

важливіше не те, що маєш,

а від чого стаєш сміливим

і від чого чутливим стаєш –

наче в центрі буремного світу

що найбільше тебе збентежить?

подаруєш, а не забереш.

наче думка, що поряд чиясь

потребує незграбного слова

це вже втретє, моя ти дівчинко,

що ж я маю робити з тобою?

20.08.2022

...

мелхіседек

А ми не ангели з тобою

Сплелись дві долі у віночок,

Неначе нитки в полотні.

І хочу я небес ковточок,

Що їх тримаєш уві сні.

З тобою хочу я літати,

До неба, навіть до зірок.

І маю, мила, я сказати,

Що є між нами душ зв'язок.

Танцюють тіні на папері,

Коли пишу я ці рядки,

Щоб відчинились в душу двері

і злилися в одне думки.

З тобою я отримав крила,

Тому повторю знов і знов:

"На світі є найбільша сила -

Це вічне щастя і любов".

А ми не ангели з тобою,

А ми не ангели ніяк.

Коли твоя душа зі мною,

У зорепаді щастя я.

А ми не ангели з тобою,

А ми не ангели, однак,

Коли ти мила є зі мною,

Я відчуваю неба знак.

(листопад 2021 р.)

...

Роман Фещак

Чарівниця

Зашепчеш амулет з насінням

Попросиш зілля випити до дна

І зникнешь тихо, наче сновидіння

Побачимося як прийде весна.

Знайдеш мене у кришталевій кулі,

Там сплетені немовби світло й тінь

Мої дороги - пройдені, минулі

Та інші, ще не звідані путі

Ти заклинаєш грім і блискавицю

А я життя присвячую тобі

Не сплю тоді, коли тобі не спиться

Сумую, коли тонеш у журбі

Я чую голос твій в пориві вітру

Твій погляд наче відблиск зір вночі

Як усміхнешся - мені сонце світить,

Крізь сльози злив, веселку плетучи

Приречені назавжди до розлуки

Закляті на мечі і патериці

Поєднані як у аккорді звуки

Закохані - Блукач і Чарівниця

...

Олексій Хмельницький

Знайди мене!

Знайди мене, будь ласка, у безодні,

Бо я колись там крила загубив.

Там дні досить холодні та самотні,

І темрява палає навкруги.

Знайди мене, будь ласка, десь на небі,

Бо я колись туди любив літать,

Польоти ті були такі шалені!

І мандрував я там по всіх світах.

Знайди мене, будь ласка, на рівнинах,

Бо я колись любив там спочивать,

Там стін нема, і там вітри бурхливі,

Втім, у душі там можна спокій мать...

Знайди мене, будь ласка, у лісах,

Я там шукав романтику природню,

Прекрасно пахне в лісі суміш трав,

І всі тварини там - чудові й благородні.

Знайди мене, будь ласка, на морях,

Там лікував себе від того, що боліло

Образи, біль, тугу, тваринний страх,

А неба краєвиди багровіли.

Знайди мене, хоч десь мене знайди...

Бо я тебе шукав і не знаходив,

Для нас ще не збудовані мости,

А я чекаю на твій ніжний подих.

...

Мейлі Рейн

Мушля

Якщо прикласти до вуха мушлю

Можна почути море.

Вільне, нескорене,

білі гребені його хвиль,

біля берега особливо,

шумливі та простодушні.

Влягаються в ноги, будують пісчані замки

І до самого ранку

Складають з пісчинок "вічність"

Як загублений хлопчик в казці

Про дитячу безпосередність і вірність.

Ластяться, дихають сіллю в лиця

Величних приморських скель.

Торкаються зводів підводних печерних стель,

Розливаючись в них заливом.

Слухай як море дихає,

Ритмічно скорочує

Свої м'язи в твоїй руці,

Схлипуючи наприкінці.

А потім, одного разу,

замість мушлі

ти візьмеш мої долоні і щільно притиснеш до вух.

І тоді твій музичний слух

Вловить вихори океанів,

Дзвони храмових веж,

Безмежні поля тюльпанів,

Що відкривши роти́,

Зазирають в сонячну годівницю.

Як пронизливо трощать кліті

Білі птиці міцними крилами,

Відвойовуючи свободу.

Слухай як поглинають воду

Спраглі змії брудних доріг,

Запасаючи у калюжі собі на завтра.

Як блищить діамантом сніг,

Чи палає липнева ватра

У купальську чарівну ніч.

Як балакають віч-на-віч

Голоси о пізній годині

На затишних маленьких кухнях.

Як вперше беруть за руку.

Та поступово стають щасливі.

І не дивуйся,

Що цілий безкрайній світ

Вмістився в одній невеличкій людині.

...

Теплий сніг

Персефона

Мамо, я скучила,

висохла,

Як ріки в Нісейській долині

Від безутішних зітхань.

Тут квітка росла, немислимо

Пахли пелюстки сині,

Мій перший дарунок.

Встань!

Твій плач мого пса розбудить,

Гарчатиме у три пащі.

Чекає мене, пропащу,

Погратися з ним у м'яч.

Мамо, я не ношу вже

Простий оберемок з квітів.

В скорботнім моєму світі

За все і усіх миліше

Мені наш підземний вітер

І кам'яно-дорогоцінний

На стінах блискучий цвіт.

Там Він. У жалобі скроні

Стискають худі долоні.

Чекає на мене довгі

Пусті та самотні дні.

Мамо, в його полоні —

Кохана, палка, жадана

В підземнім холоднім царстві

Я вдома у тій пітьмі.

Ти знаєш, ми з ним на троні

Кохались...

Мене ніколи

Не знав ніхто, так як він.

Не вмів так мене зігріти,

Пестити,

Захистити.

Час довго так плине, мамо,

А взиму з Ним - промайне.

Мамо,

Випий ковток із Літи,

І відпусти мене.

...

Теплий сніг

Нагадай мені

Не пиши мені про кохання,

Розкажи як липневі зливи

Блискавицями до світання

Випускають з грудей проміння.

Розкажи про високі гори

Понад обрієм давні сосни.

Нагадай про бурхливе море

І пісчинки в солених росах.

Пам'ятаю блакитні води

Пригортали в свої обійми

Мерехтливі вечірні зорі —

Дрогоцінне нічне каміння.

Танцювали величні хвилі,

Стрекотали цикади хором.

І на берега білім тілі

Пахло щастям, теплом і морем.

...

Теплий сніг

Завдала шкоди

Я- розмита картина на склі,

Самоопис м’яким силуетом;

Біла квітка на чорній землі,

Розмальована дивним портретом.

Поводирка для себе сама,

Учениця життєвого вчителя;

Смертне тіло вражає душа,

Чорнотою злоби оповитая.

На стіні самоосуду «Стій!»

Закарбовано почерком грубим.

Незвороття провершених дій,

Передсмертя сталевої згуби.

Закарбований острахом крик

Я вплету в розгалуження досвіду;

Віршотворець в мені геть не звик

Жити в світі отак, по-дорослому...

При чудовій, вечірній зорі

Все одно мої вірші темніють...

Сяйво псевдо-простих ліхтарів

Якось дивно пробуджують мрію.

Завдала собі шкоди. Прости...

Але в віршах- лиш тихе прохання.

Аби тінь до небес вознести,

Треба часу й зусиль марнування.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Воскресни

Воскресни в тиші, моя любове!

Над білим світом серпанком здіймись!

Засяй же блиском чудної долі,

Яку так ревно благала колись.

Воскресни в серці, премирна віро!

Не дай же впасти в кайдани міцні!

Веди до Бога крізь смуток, зневіру,

Вкажи той правильний шлях мені.

В душі воскресни, моя надіє!

Не дай забути обіймів палких!

Дай огорнутись в пречистій мрії

Й нести дарунок тих митей простих.

Ідімо поруч, мов вірні друзі!

Ідімо разом і до кінця!

І хай у кожного у окрузі

Чесноти будуть навіки в серцях.

квітень 2023 р.

...

Віршотвориця

Посивіла душа

Посивіла душа незворотно,

Не погасне весь біль крізь роки.

Те, що завтра було, вже сьогодні,

Те, що днями було, вже віки.

Моє місто у серці вмирає,

А сторожа прийде після втрати.

Чорний янгол на смерть прирікає-

Перемога мого супостата.

Не проб'ється той відчай крізь стіни,

Крізь уламки загострених скель...

Не здолають броню мою війни

Й тихі крики з глибоких земель.

Посивіла душа незворотно...

Справедливість- як зброя солдата.

Розрізатиму лезом неправду-

Те, що завтра було, вже сьогодні.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Не знаю я..

Не знаю я як бути і куди іти

Я наче і своя, проте ніде не вдома

Як боляче казати ці слова

І засипати від тяжкої втоми.

Я хочу щоб було добро

І хочу щоб усі були щасливі

Не хочу болю і не хочу сльоз

Але вони течуть.. Така я знов вразлива.

Я хочу миру і не хочу гнів

Щоб злагода й любов завжди їм всім світила

Але напевно знову це урок

Який я не засвоїла і все впустила.

І знову ніч, і знову плин думок

Де вихід і чи правильно вчинила

Серед усіх переплетінь дорог

Шукаю стежку по якій ітиму.

22.03.2023

...

Мерлін Адеміад

Вірність

ВОна не янгол, а проте, немов свята.

Вогнями неземних красот укрита

І чорнотою людства оповита,

Бо в парі з нею часто самота.

Людськії дії їй не раз ламали

Оті прекрасні білі-білі крила...

Коли летіти вже було не сила,

Вона, мов фенікс з попелу, злітала.

Народжувалась знов сама собою

В найпотаємніших кутках душі.

І добрі люди, як один, усі

Пишалися відважністю такою.

Вона не янгол, але крила має...

Хоч часом і жорстока з нею дійсність,

Вона призначення свого не покидає-

Це чесна і правдива, щира вірність.

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Небо впаде

Осінь несе жовтолист, холод і теплий чай...

Трішечки хочеться вмерти, та, зрештою, то пусте.

Сонце летить на південь в ар'єргарді пташиних зграй.

Небо летить на землю, і розіб'ється, як впаде.

Небо — воно як я, завжди різне і все одне,

В дранті плаксивих хмар, дише вічністю та вогнем.

Пара зірветься з губ і повітря таке крихке:

Слово скажи — розтане рваним змістом чужих морфем.

Слово скажи і все — а тому ти краще мовчи,

Пий світанкову тишу, морозяну і пусту.

Сизі долоні ранку розвіють серпневі сни.

Сині пелюстки обрію сірим дощем опадуть.

Сонце летить на південь, залишає холодну тінь.

Хмари спливають кров'ю — в ранах плещеться голубе.

Сколеться горизонт блискавками чужих світів.

Небо впаде сьогодні. Знаєш, воно впаде.

05..11.2018

...

Маріка

Вогонь кохання

Багаття рветься із грудей,

горить вогонь кохання.

Співає серденько пісень

про вічне, про бажання.

І не важливо скільки літ,

юнак чи може старець,

кохання залишає слід,

ти завжди його бранець.

І ти, красуне молода,

заручена з коханням.

Танцює осінь золота

навік з твоїм бажанням.

Проходить чарівна зима,

і знов танцює осінь,

а спокою в душі нема

і сил сказати: досить!

Надворі вже цвіте весна,

що цвітом всіх бентежить.

Кохання всім несе вона,

яке за нами стежить.

А потім схопить тіло вмить

і душу не відпустить,

серденько більше не болить,

у нього весну впустить.

І прийде літо вогняне,

що роздягає сміло,

та палить серденько п'янке,

лишає втоми тіло.

Багаття рветься із грудей

і ще танцює осінь.

І знову ніч міняє день,

коли сказати: досить?

Немає часу, знову ніч,

зима, весна і літо.

Кохання з нами віч-на-віч,

воно горить над світом.

(січень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Під водою

Хочу зникнути десь під водою.

Там, де риби і хвилі морські.

огорнутись її пеленою

Й не дивитися більш нікуди.

Там не буде ні смутку, ні горя,

Там лиш тиша суцільна і я.

Хочу зникнути десь під водою,

Там інакше панує життя.

Може іноді там є і страшно

Й незнайомі підводні світи,

Та можливо мені це й на краще-

Там лиш тиша. Лиш думка і ти.

***

У цих словах велика таємниця.

Сама не знаю я, про що вони.

В моїх очах вогонь від зір іскриться,

Далеко звідкись, з неба глибини.

(серпень 2022 р).

...

Віршотвориця

Чистий аркуш

Ранок

Розгорта переді мною

чистий аркуш -

Дня початок.

Час спинився...

Що візьмеш ти із собою?

Чим наповниш

День новий цей?

День цей - новий

(ще ніколи ти не жив в нім),

як дитина та відкрита і наївна - 

чистий аркуш.

Що напишеш

Ти на ньому? Чи продовжиш 

все, що вчора й позавчора - 

болі й зради, 

всі турботи і тривоги - 

все, як завжди...

Чистий аркуш.

Час спинився... Час спинитись?

Залишити все, що "вчора",

народитись і почати

новий розділ

з дня нового!

Дня початок

Розгорта переді мною

чистий аркуш...

...

Роман Тихий

Ромбовидне серце

Ромбовидні прикраси — тисячне листя,

і ще поки зелені — шелестять між бруньок,

часом важко вдихати через їх симетричність,

вперемішку з сиреною й любовних думок.

Час від часу вбиваю приниження стислі,

ті заховані в безлічі кольорових ниток,

А вже потім у серці ті листки ромбовидні,

починають на склі невпинний танок.

Часом думка як хмари незмінно у висі,

і від погляду втретє там і стоять,

але мрії щоденно живуть в твому місті,

в ромбовидному серці безнадійно горять.

...

Citrus _S_M

****

По правді, страшно не померти

І не згубитись десь в пітьмі.

В житті страшніше не любити

Й не мати друзів по душі.

Не боязко зійти зі шляху,

Що терном весь заріс зрання,

Бо більше горе всього часу

Цілющу кров, пролити навмання.

Звернути на стежині долі,

Чи може сісти й відпочить

Все ж краще ніж іти поволі,

Коли душа не хоче жить.

Люби людино й схаменися,

Страшніше в муках жить щодень.

На мить одну ти зупинися,

Дай волю всім співать пісень.

Впади. І встань же ти поволі

Все ж краще ніж лежати там.

У цьому світі навіть зорі,

Впадуть, щоб знову сяять нам.

...

Darì

Тікай

Відведи від біди

Вбрід іди

по стрімкій воді,

струмками,

до самих міських воріт,

хтось казав,

там ще мусить стояти світ.

Поза нами хребти руїни.

Попід ними видніють спини:

хто не витримав, хто не встиг.

Ще не вистиглі липнуть стіни

до підошв поспішаючих ніг.

А попереду сніг застиг.

Навіть натяку на майбутнє

не видніється.

Потяг, станція,

Чиїсь руки до тебе тягнуться

Ще надія чи вже руйнація?

"Еміграція — добровільна"

Боже, дай сил не озиратися...

Хай хоч пір'я оплавить полум'ям,

та не витопить кості з крил.

Ще триматимеш ними небо

над маленькими головами.

Бережи, що вузлами жил

витягала із-під завалів.

Хоч і це не останні камені,

з люті кинуті у твій бік.

Спробуй не перейти на крик

як судитимуть кожен крок.

Всім дістанеться по рахунку

З вироком без можливості дострокового.

Навіть тим,

хто запізниться на урок.

...

Теплий сніг

Яблуко

Гляньте!

Дівчина задихається!

Застигла навколішки, скута

Приступом кашлю.

Руками стискає шию

Тамує біль, гіркіший

за стукіт

Перших комочків глини

об тісняву домовини

молодшого сина. Так,

Безумовно винна,

Неприпустимо беззахисна

І свавільна.

Дайте вина,

Відчай гіркий запити!

Спокутувати спокусу!

В грудях залізо колеться

Терпкою отрутою

Надто звабливого змія.

"Боже, я..

..не ...    ....тіла..."

Крізь плач виривається.

І знов до землі нахилиться,

Весняно-гарна, знесилена,

Знавісніла, не в силах

Встати, чи ворухнутися.

Він поводить всевидячим оком,

І жодним м'язом не рухає.

Не робить жодного кроку.

Може змилується, по спині постукає

І виб'є те кляте яблуко

З осиплого горла?

Сильну руку подасть?

Пробачить? Якби то..

Так не вийде повчальна повість

Про пристрасть і неповагу.

Трохи більше про перше,

Так цікавіше для юних читачок

Дитячої першої біблії.

Єва стискає в долоні яблуко,

Секунду назад медове, солодко-звабливе.

М'якоть лілейно-біла

Тепер повна гнилі і непокори

До вищого.

Вибачте.

До ВсеВишнього.

До світлого

НеСпасителя.

Врешті нутро стискаючи,

Викашлює перший гріх

Шматками тендітних яблучних нутрощів,

Обвитих гіркою слиною,

Разом зі сліпою вірою.

Щоб навік лишитись чиєюсь першою

Для єдиного

І навіки винною

Для усіх.

...

Теплий сніг
18+

Замало слів/сил

Про смерть не буває мало

Украдених, сірих, вицвілих

Слів.

Чи тих, що блищать оскалом

Гострих літер,

Багном замизганих,

Чи кривавим послідом ворога.

Чи пекучими айстрами ран

Чийогось рідного сина.

Зне

Си

Ле

На

Та коли смерть підходить ближче,

Зазирає в обличчя,

Сипле порохом

В темні гніздиці очей

Віднімає світле і найдорожче,

Відміряє гірший із двох світів —

Ніколи не вистачає слів.

Завжди замало.

Тільки в ступі мізків товчеш

Як мантру:

Боже, як же це все заїбало..

...

Теплий сніг

Справжнє

Десь за межами посередності

Буде Справжнє,

сяяти надновою.

Обережно

Торкайся, розпалюй прадавні

Інстикти в тривожних думках

І тілі,

Застиглім.

Це найголовніше, вдихнути вогонь

У пальців завмерлий холод.

Ближче до світла, лишень втамувати б голод,

Що тягне до дна, затягує міцно повід

На камінних кістках хребта,

Стискає нутро.

Висота..

Заманює в надра цупкої тканини ночі

Охоче підморгує зорями, кличе

Ближче.

Дістати шматочок,

Наблизити до обличчя

Вдивлятись у промені

Пломеня тайного слова,

що вимовила наднова,

Розчулившись з молитов.

Сховай його у кишеню,

наче цього й не сталось,

І це не тобі, немов,

Подарували останній шанс

Зроби вигляд, що ніде її не знайшов

І спробуєш якось в наступний раз.

А прийдеш додому - дістань живе

Притули до пустки худих грудей,

І воно розіллється хвилями,

спалахне

В задушливій глибині.

Світлом розтрощить листи броні

І залишиться справжнім,

Єдиним справжнім.

Хоч чимось справжнім в тобі.

...

Теплий сніг

Вголос

Про кохання в пісні, про бога - вірші

Доки не захлинешся в сухоті кашлю

Волаючи "слава!" тому чи іншому.

Бо виживуть тільки ті, що найкращі,

Ти ж бо серцем не вийшла, вроджена достроковість,

Ритмів і слів не сказанність, нездоланність.

Про головне мовчати (кричати вголос)

Так вчила мати, тож і приймай як даність.

Так я слухняно (вдячна) прийму спадковість,

Буду плекати потай безпутну сутність,

Точним мірилом правди вважати совість,

І цінувати старших безгрішну мудрість.

Так я ставала (може здавалась?) ліпше,

Менше пила (натще), не була ледаща

Тільки на шиї зашморг стискав сильніше.

І з кожним днем ставало все важче й важче

Стримати голос. Струмом руйную тишу,

Хай за спиною палять мости і башти.

В пісні - кохання, бога шаную віршем,

А про тебе мовчатиму, так для обох накраще.

...

Теплий сніг

Розбилась

Зранку розбила дзеркало.

Не помітила і

Шкіру вдягла навиворіт.

Стою тепер, голою, коло твоїх воріт,

Усміхаюсь весело,

Поправляю в волоссі скло

Від розбитого відображення.

Від мене розбитої,

неуважної,

Бо тепер ці скельця —

Єдині мої прикраси.

Я чекатиму на терасі.

Пальцем притисну дзвінок,

Наче яремну впадинку між ключицями,

Нецілованими.

Ще крок

І торкатимусь вилиць,

Обиратиму між криницями

Синіх зіниць

В якій з них мені тонути?

Якою із рук наважишся розіпнути

Мої оголені нерви в своєму ліжку?

Там, за дверима

Чути як ти зітхнув.

І тиша.

...

Теплий сніг

Здригнувся дім

Здригнувся дім, а за вікном, мов пісня,

Гримлять журливо поклики сирен.

Розносить вітер сльози понад містом,

Підсвіченим самотнім ліхтарем.

Крилатий біль, він з неба стрімко лине.

Не знаючи жалю чи каяття.

Там немовля розіп'яте камінням,

Тремтить і п'є останню мить життя.

...

Теплий сніг

Коли проти тебе повстане світ

Відвоювали єдину мить

В неба, що нас покинуло.

Не зігріває, але горить

Час сторінками білими.

Вітру не чутно сміливих труб,

День замира, ні звуку..

Ти усміхнешся краєчком губ,

І відпускаєш руку.

Навіть коли на заході літ,

Будем чужими римами.

Коли проти тебе повстане світ,

Я прикриватиму крилами.

...

Теплий сніг

Ми ще живі

Ми пси спокути і війни.

По нам ніхто не зачитає

Псалмів. Хоч нашої вини

У цій безглуздості немає.

Ми як і ви, в нічній порі

Набравши кисню повні груди,

Співаєм, виєм до зорі:

Ми як і ви! Ми досі люди,

Ми ще живі. І ми змогли

З затишку повідка і буди

Створити власні береги

І дім очистити від бруду

Чужих ідей. На день, на рік.

З руїн, по каменю, оселю

Творив звичайний чоловік,

Посеред сірої пустелі

Плекав ліси, лани, сади

Дітей ростив.. Щоб на світанку

Під звук сирен і плач рідні

Стрічати ворога у танку.

Ми вижили. Почуйте нас

Пекельне коло розірвали

Ми ще не звірі, але час

Біжить невпинно і... благаю,

Почуйте тих, хто вірить в честь

І гідність власного народу.

Ми пси війни і перехресть

Безмежно вільної породи.

Ми ще живі...

...

Теплий сніг

Квітень

Зі мною тихо попрощався квітень...

Пречорним віршем, але світлою весною.

Сміявся й плакав чистою сльозою,

Подобалося в тиші нам сидіти.

Він говорив про пахощі весни:

Про сум, про радість і дерев, і квітів;

Про всі тривоги, і зневагу світу,

Ніжно-блакитні, щирі, теплі сни.

Я обіймала, щиро співчувала,

Я дякувала за його прихід.

А потім огорталась в квітня цвіт

І усмішку йому я дарувала.

Тривожилась моментом невловимим,

Просила допомоги, я кричала!

І вмить усю себе я показала...

Та квітень лиш підтримував незримо.

Він вирізнявся, ніби з-поміж люду:

Презирства не було в його очах

Приймав мій біль, страждання, страх-

Я впевнена була: він не осудить.

Я знаю: незабаром крига скресне.

Після весни цвістиму теплим літом.

Я полечу у далечінь небесну,

Я усміхнусь весняним, світлим квітнем.

(травень 2023 р).

...

Віршотвориця

Вірний ворог

Ти закриєш мене від доторків,

Перетвориш весь день на ніч;

Без води у мені створиш повінь,

Ти залишиш мене віч-на-віч.

Віч-на-віч із моїми думками,

Що громадяться роєм під стелею;

Під округлою стелею гарною,

Дивно-красною, сумно-веселою.

Ти замкнув мене там беззахисну,

Без опори і без озброєння.

Без пошкоджень і без балансів,

Без надії на перетворення.

Я відлунням в підвалі стоятиму,

Я покличу нервовими жестами.

Струмом битиму, морем кричатиму,

Вмовкну вмить далечінню небесною.

Як урешті зруйную я стіни

Й подолаю ті двері сталеві,

То відлуння прорветься димом-

Димом відчаю, згуби дешевої.

Та водночас і дорогої,

Надвисока у неї ціна.

Як з собою не маєш зброї,

То у серці постане вона.

Всі страждання надовго видалить,

Спалить з радістю всі мости;

Обітне все холодною кригою,

Не дозволить найліпшим піти.

Я у закутку дивопечалі,

Але лину все вгору та вгору...

Двері спалено, стіни зі сталі,

Але ти є мій вірний ворог.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Передзамовлення книги колисковихMia
18.05.2024
"На крилах сну" вигляд книга має неймовірно магічний, завдяки ілюстраціям зробленим у петриківсько ... Детальніше
Етер "Мистецтво під час війни"Мавка (Ганна Заворотна)
18.05.2024
Тільки що провела етер про мистецтво під час війни: https://www.facebook.com/mavcazcilennya/videos/1 ... Детальніше
Який сенс у конкурсах?Кіт у зграї
18.05.2024
Дуже часто помічаю, як автори беруть в них участь. Люди, які пишуть конкурсні роботи, ви отримали бі ... Детальніше
Починаю відкривати свій щоденник війни. Roman Mtt
18.05.2024
Вітаю усіх. Це моя історія війни. Наче вчора було. Відкриватиму помалу, запрошую лишати коментарі. h ... Детальніше
Квантова Україна. Твори що сподобалися. Частина 2.Moonrise Darkness
18.05.2024
Обережно! Можуть зустрічатися спойлери! Оцінка 5 Бункер https://arkush.net/book/18033 Вдало описан ... Детальніше
Прозова мініатюра, знайомтесьstas
18.05.2024
Знайомтесь. Прозова мініатюра. З шкільного курсу літератури ми всі пам'ятаємо про такий літературни ... Детальніше
На Аркуші вже:
10893читачів
124629коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: