Сучасні казки

Два сусіди

Сонечко майже покинуло свій пост, й передало його зіркам та місяцю. У невеликому містечку, з-під величавого клена вилізли зі своїх норок два цвіркуни-сусіди. Вони злетіли на гілку того дерева та сховались між зеленими листками.

Перший цвіркун, за розмірами трохи довший,  підняв свої надкрила, та потер одне об одне. Ці жорсткі тверді штуки видали приємні звуки. Наче довгий цвіркун так привітався з сусідом.

Коротший зробив такі ж самі рухи. Але звуки були, наче заскрипіли двері.

—  Чому ти робиш такі гидкі звуки? — Запитав довгий приятель.

— Бо не хочу, щоб мою музику слухали всі. Не всі  щирі та милі. Є багато злих, недобрих істот. Чого їм дарувати приємне?

—  Але ж твою музику слухають не тільки невдячні та негативні. – Заперечив довгий. – Мені здається, що треба намагатись нести добро.

— Як не вчиниш, все злом віддячать. — відповів короткий цвіркун.

— А я живу на позитиві. – Довгий цвіркун знов підняв свої надкрила та потер їх одне об одне. І знов вилинули чудові звуки, які далеко рознеслись  серед нічної тиші. Потім довгий підняв крила, які ховались ззаду, під надкрилами, та злетів на гілку вище, щоб скрегіт сусіда не затьмарив його мелодію і його настрій. А короткий, незадоволений цвіркун почав видавати відразливі звуки та ще більше нищити цим себе.

Так вони й  жили по сусідству. Довгий життєрадісний та короткий понурий.