Сигнал
67070
Палало поле сновидінь
Зникаючи у сяйвах блиску
Зникала з ними й моя тінь
Що не витримувала тиску
В руках моїх тяжке каміння
Всіх моїх вражень від життя
Я не шукав собі спасіння
У прощеннях та каяттях
Я не проситиму нічого
Все, що хотілось — не збулось
Тут ні для мене, ні для когось
Гідної долі не знайшлось
Все обривається і далі…
А далі нікуди іти
Всі люди тут недосконалі
Самі собі ще ті кати
Палає світ людських надій
Топило морем їхні душі
А у новинах ряд подій
Та всі до них давно байдужі
Немає спокою у світі
Немає тиші в голові
І на далекій нам орбіті
Сигналить хтось у тій пітьмі
/ 31.07.2025
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯