Знаєш

От знаєш? Сиджу, думками розкидаюсь,

Для чого ми обіцянки давали?

Для чого - «в радості і горі»?

Для чого ми клялись навіки?..

Чому у кризі ми розбіглись?

Чому при втраті самого себе,

Не чуючи твої прохання,

Ти вибрала прощатись назавжди,

Не спробувавши зміни, дії, плани?

Я втратив голову, пробач,

Та щиро був з тобою серцем.

Я знав, що змінюсь, це лиш час…

Я знав, що іншу я не хочу…

Я розумів, що ви - мої,

Та не цінував, розбив, та більш я так не можу.

Пройшов період непростий,

Ми більше року вже в роз’їзді.

Цей час насправді був важкий.

Біль та втрату - ось що відчуваю.

Нехай тобі нелегко теж,

Про що мовчиш ти - я не знаю…

Я знаю тільки наслідки свої,

Від тебе я нічого вже не чую.

Ти сильна, незалежна, віриш в себе,

Та я інакший, я - слабкий.

Стараюсь відновити ту опору

Сам у собі, без нас, бо ми самі.

І хай щоденно я прощаюсь,

Та все ж ти в моїй голові.

Кричу і плачу: «Йди вже, йди!» -

Та сам цього я не сприймаю…

Болить душа і серце в ній…

Я знаю, що у тебе також

Не кращі відчуття в житті.

Та я просив, прошу - вертайся.

Ми справді рідні вже собі.

Зробив я висновки свої

І знаю, як все зберегти.

Ти дай мені зелене світло

Без тих років там - два чи три.

Ти маєш право сильно злитись,

І я прошу - свари мене, свари.

І потім тихо ми поплачем,

Почнем нове життя в житті.

І хай не вірять наші спільні друзі

В кохання між двома людьми!