Крила

Читати приємно. Загалом, коли в голові несеться щось схоже на канву роздумів оповідача, я намагаюся спинити цей словесний пронос (як я його називаю), бо приводить лише до стану хандри (все погано, я обрав невірне рішення тощо). А тут було цікаво спостерігати за смужкою роздумів, напевно тому, що йдеться про варіант розвитку людства. Хоча мені трошки не стало подій, але розумію, що саме це оповідання не про події, а про потік думок. Гармонічне, і приємне оповідання. Дякую автору.

Дякую. Радує, що сподобалося:) І окремо дякую за виявлені помилки- виправлю.

Прочитав на одному диханні. Ваш твір якимось дивним чином перекликається з моїм романом "Лабораторія" де також автор прогнозує подальший розвиток людства.

Заінтригували. Зазирну днями почитати вашу "Лобораторію":)

Буду вдячний за Ваш відгук.

"...стимуляції зони задоволення синтетичними засобами" - особливо сподобалось. Образно описано можливі наслідки технологічного шляху розвитку людства. Оця туга за "природнім" існувала у всі часи (мені здається). Наука, з одного боку, підняла нас на вершечок харчового ланцюга, з іншого, порушила природні закони відбіру. Почали "виживати" не сильніші чи розумніші, а навпаки. Людство збільшується кількісно, дрібнішаючи якісно. Немає потреби напружуватися в боротьбі. Це не страшно - вихід у Космос все виправить. Там скаржитися немає кому.

Так, судячи з літератури, і сто, і триста років тому, і більше, вже сумували за життям "у природніх умовах". І кожного разу розуміли під цим щось своє. Але сумували переважно ті, хто не вимушений був з тією природою воювати заради виживання:)

Цікава ідея! І мова хороша. Читала - і бачила "кіно")))))

Дякую:) Радію, що вам сподобалося

Так, де? 🤔 Причому вже зараз очевидно, що кудись не туди чи то завернули вже, чи лише завертаємо

Думаю - завертаємо, але ще є шанси віднайти інший шлях

Ваша правда, щось треба вигадувати інше. Цікаві у Вас деталі такого майбутнього вийшли.

Дякую:)