Аркуші життя

Смаком любові починаємо життя.

Без страху виростаємо ще діти.

Маленькі кроки, успіхи щодня.

Нам оплески дарують, як ми діти.

Безстрашно ми крокуємо в життя,

Не знаючи, чого чекає нас у світі.

Будуємо «хатинку» у серцях

Під назвою: «Життя треба любити».

Набравшись досвіду в батьків,

В оточенні чогось ми вже навчились.

Стаємо підлітками вже —

І починається життя красиве.

Перше «кохання», драми, боротьба,

Студентство, гроші, втрати та падіння.

Зростаєш, вчишся, віриш у життя,

Ти можеш все, ти в себе віриш.

Швиденько ці роки летять,

І бачиш, що за тридцять вже минуло.

У когось — сім’ї, дітвора,

А хтось застряг, живе минулим.

І день за днем, години та хвилини,

Ми мріємо покращити життя.

Для цього хтось багато робить,

А хтось — не вірить у життя.

Насправді, все закладено з дитинства,

Коли давали настанови нам батьки.

Коли казали: «Ти все зможеш, вір лиш»,

А хтось казав: «Невдаха ти».

Тому прошу себе і близьких:

«Поговоріть з собою в тишині.

Пробачте за неправильні всі вчинки —

Себе і ваших рідних чи близьких.

Поговоріть, чого душа бажає,

Чого ви хочете для себе досягти.

Скажіть собі й своїй у душі дитині,

Що ви найкращі в світі назавжди.

Не гайте часу навіть після тридцяти,

Розпочинайте дії кожен день.

Робіть все в благо — щиро, чесно,

Не ображайте свою гідність та життя».

І потім, як нам буде вже до «відпочинку»,

Гортаймо аркуші життя.

Десь сміхом, весело згадаймо

Всі негаразди, помилки… все-все.

І пам’ятаймо про обіцянку в коханні:

Якщо й не разом у старість ви прийшли,

Лиш згадка про єдине ім’я, що кохаєш,

Наповнить серце теплим почуттям.