Рядки-мороки

Рядки-мороки та весни потоки,

Глухі деревини, нічнії мороки.

Зустріла тет-а-тет конаюче тіло,

Немає тут нас, все давно відболіло.

І кулі смішками летять звідусюди

На гори красиві, де звалені люди.

Залізні світанки і ночі порочні,

Це просто мороки, рядки-заморочки.

Тролейбус домчить нас у край безнадії,

Де вітер в кишенях останні дні віє.

Зустріти там старість без зайвого суму,

Та пісня в повітрі розносить лиш струми

Ненависті, злості, брудної нудоти.

Рядки-заморочки, суцільні мороки.

Якби не скінчились папіроси, ще трохи б трималась.

А так — рядки-заморочки знову зламались.