серпень

хильни се літо. піймай, лови сю суть

легенький вдих від інеї, як вперше,

а може серпень ніжність визрілу довершить?

уже в тобі,закінчуючи путь?

не сповідь та не прѝчасть,

- скоріш як пристрасть та печаль.

а може то і є зі снів причал?

як солод раннього знечів'я.

донести б диво це подáль

до того, кóтрий далі передасть

допоки розкіш навкруги,

тендітна та крихка теплінь,

і синь ранкового безмежжя -

то всім й нікому не належить

впитай, вдихни, в єству своєму затаї

візьми на згадку ту частинку сизу

в туманах, в пралісу, в безмежжі

й в чáсу, котрѝй ще у тебе є.