На роздоріжжі

На роздоріжжі зустріч неминуча.

Зустрілись два серця з життя.

Одне кохає вірно до нестями,

Друге серце — зранене життям.

І наче хочуть ці серця поговорити,

Розповісти про правду, біль свою.

Наразі тихо, мовчки зустрічають

Всі дні, котрі окремо проживуть.

На роздоріжжі — відпустити і прийняти,

Зробити вибір: ти вже не моє.

Померти для серденька, що кохало,

І відродитись, бо життя іде.

Та для відродження себе і сили в собі

Не вистачає прийняття: «кінець».

Потрібно вірно сам собі сказати:

«Помилки свої візьму за урок».

І вже тоді, коли відверто щирий,

Коли обманом не годуєш ти себе,

Звернись до серденька, котре розбите,

І поділись наснагою: «Живи».

На роздоріжжі — залишатись чи тікати,

Спитай себе: «Чи справді любиш ти?»

І не керуйся тим, що в минулому ставалося,

А обери, що кажуть почуття.

Бо завжди легко все втрачати,

І важко відпустити почуття.

Та наздогнати втрачене, кохане,

Можливо, вже не зможеш ти.

На роздоріжжі — що ж таки обрати:

Нове кохання? Нові почуття?

Звернись до пам’яті, котра все має,

Згадай добро, котре прожили ви.

Відкрий сторінку — і почни писати:

«Ми зможемо усе в житті».