Сонячна Машина. Мешапи.

Сценарій для фестивальної мультиплікації, записаний на зворотньому боці інструкції від китайського вібратора. Знайдено в смітнику одного берлінського сквота. Вочевидь мав бути екранізацією “Сонячної машини”.

1

Кабінет Фрідріха Мертенса. Обстанівка нагадує парадний кабінет Трампа пропущений через нейронку з запитом “ще більше кітча”. Над столом висить золота барокова рамка, але замість картини тільки приклеєний до стіни використаний гандон і напис помадою “король гумових виробів”. Сам пан президент сидить в антикварному кріслі і задумливо погладжує кругленький живіт.

Входить граф Адольф, він хижий і зловісний в чорних латексних штанях і короткій леопардовій сукенці, зверху накинуто маринарку від форми СС. Його вуса випрямлені на манір котячих і присипані блискітками.

Граф Адольф тягне за собою великий клунок приблизно в людський зріст. Мертенс дивиться на клунок.

— Що це?

Адольф відсапується.

— Це… винахід… генальний, хоч і дивак… пан президент має зрозуміти… син льокая…

— Відкриваєте, ну?

Граф розмотує клунок, в середині блискуча визолочена гола жінка в натуральну величину. Вочевидь, це секс-лялька.

— Десять років не виходив з лабораторії… жив як аскет… але ж геній! Ви самі маєте зрозуміти!

Позолочена лялька оживає, потягується. Підходить до Мертенса, сідає перед ним просто на письмовий стіл і безсоромно розводить ноги.

Той дивиться задумливо і нарешті ліниво прорікає:

— Ось і кінець всій людській цивілізації, все що мотивувало людей цього всесвіту на звершення, тепер не матиме значення. Я мав би намагатися тебе знищити, але мені ліньки.

2

Тісна засрана халупка на околиці Берліну. Всі вікна заклеєні старими випусками партійної газети АФД і постерами порнозірок. Над столом схилився Ганс Штор, старий льокай. Навпроти нього Макс, його син і соціаліст.

Ганс наливає стакан горілки, простягає сину:

— Пий!

Макс мовчки дивиться на батька з благосною посмішкою. Стакан не бере. Обидва мовчать.

Нарешті Ганс сам випиває горілку. По щоці його котиться сльоза.

— Що залишилось від традиційних цінностей? Від інституту сім’ї? Чортові ліваки все зруйнували.

Він знаходить на підлозі добрячий шматок ковбаси і закусює. Макс так само дивиться на нього з очима сповненими любові.

— Ти, синку, хоча і інаракіст, а красивий мужик. Не те що цей інцел Руді, бідолага. Ну чого ти тут зі мною тут сидиш? Пішов би до своєї Сюзани, розкішна баба.

Макс підводиться, підходить, бере голову батька в долоні.

— Милий, милий. Ти кажеш Руді інцел? Нехай і так, але він таке придумав що скоро всі твої традиційні цінності нічого не важитимуть.

3

Кімната графівни Труди. Труда сидить перед камерою на ліжку, поруч ноутбук. Вона вдягнена у відверто кінкову вікторіанську сукню з корсажем. На екрані ноутбука відкрито чат в якому періодично з’являються повідомлення типу: “на №єпокажи цьцьки!”, “Нудно!” і “Ми маємо за це платити гроші?”

Прочиняються двері і заходить Принцеса Еліза. Вона руда, строга і чопорна. Вона схиляється до Труди і ноутбука:

— Що це у вас?

— О, дурниці. Батько сказав що я кокотка, тож я і роблю так роблять кокотки. Але насправді я актриса.

— То це такий спектакль?

— О, мила Елізо. Ви страшенно, страшенно мила. Ви і самі можете бути актрисою, знаєте?

Принцеса з сумнівом у голосі:

— Хіба уві сні… У мене, знаєте, бувають такі сни.

— Дуже цікаво, розкажіть!

Принцеса заламує руки.

На екрані ноутбука повідомлення:

“Оце вже цікаво!”, “Маєш звабити і відстрапонити цю сучку!”, “Закину сотню, якщо завалиш її”.

Труда скошує очі на екран і майже природно червоніє.

— Що це у вас там? — запитує Еліза.

— О, це… знаєте, пролетаріат.

— Як цікаво.

В цей момент з вулиці звучить бравурний марш.

Труда та Еліза кидаються до вікна.

4

Широкий проспект в монументально-тоталітарному стилі. Посеред проспекта рухається святковий парад. Попереду кілька спортивних дівчат несуть трон. На троні сидить Рудольф. Він м’язистий, як культурист, голий, засмаглий і вимащений олією. На його писку застигла гримаса тваринного задоволення. Сам парад складається з сотень таких точно голих та накачаних юнаків. Вони несуть величезний плакат: “Кожній буржуазній кралі міцного пролетарського хуя”.

З вікна визирають ошелешені Еліза і Труда. З іншого вікна визирають Макс та Ганс, а ще з третього Мертенс та граф Адольф. Раптом стає зрозуміло, що весь проспект це тільки декорація, щось типу знімального майданчика і справжній будинок там буквально один в якому і знаходяться всі ці персонажі.

Макс кричить:

— Що відбувається, Руді?!

Той привстає з трону і кричить у відповідь:

— Повернення тоталітарного кітча тридцятих!

В цей момент весь горизонт закриває титанічна вусата пика Володимира Винниченка. Пика регоче, відкриває рота і довгим як у мурахоїда язиком злизує кілька голих пролетарів. Інші продовжують радісно маршувати. Винниченко задоволено і смачно плямкає. Здалеку звучить голос: “При режимі конкордизму здорове, правильне та повноцінне харчування не тільки громадянський обов'язок, а і основа щастя!”

Відгуки:

Опанасій Лямент: Нічого святого! Це все ж таки наша класика. Була…

Зизанія Гендеровська: Під легковажною оболонкою порнокітча я насправді побачила напрочуд цікаві роздуми про сучасні реалії пізнього патріархата.

Мальва Кринж: Я теж хочу міцний пролетарський…