Сонячна Машина. Мешапи.

Анотація

Повоєнна влада неспроможна контролювати бандитські угруповання, що діють за власними законами в часи економічної кризи. Найбільш відомими є «Гострі промені».

Назву вигадав Руді Штор, лідер цієї банди, щоб підкреслити начебто благородні мотиви та сімейні ідеали. Позаяк усі члени угруповання належать до ромських родин, то назва, підхоплена з влучного жарту, спрощується до зухвалого: «Гострі роми». Їх поважають, бояться. Їм коряться.

***

Мала Труді тікає з дому до коханого, Масі, засліпленого лівими ідеями. Той хоч і є для Руді майже братом, бо вони товкли спільне багно в роки Повномасштабної, але за честь сестри він мусить натовкти пику зухвальцю аж до відчуття тих самих незабутніх «променів». Ще тиждень тому Руді вибісили оті його фразочки про шпигунів Мертенса:

— Що то за список, брате, де ми разом фігуруємо в одному рядку?

— Може це список людей, що дарують марну надію бідним? — так відповів Руді і ледь втримався, щоб не зацідити по губах Масі, розділених на дві пухкі половинки.

Зараз той гівнюк ховається за спинами Інараку, зграї лівих ультрас. А Труді повернулася і вважає себе кокоткою, тобто, хвойдою. Так обізвав її старий Штор, але хто буде слухати нетямущого бумера. Ніхто, крім самої Труді: «Кокотка — так кокотка!»

***

Руді заходить у бар, де йому наливають за рахунок закладу лише за те, аби він не ховав свої новації в їхньому погребі. Піротехніка — складна річ. А раптом щось піде не так?

Тоді плакатимуть кредити власника і намріяна хата за містом.

Бармен штурхає офіціантку, щоб та знайшла гідне питво для гостя. Руді не терпиться промочити горло. Він самовільно ступає у темну підсобку і бачить тугий дівочий зад кельнерки, що порпається в пошуках пляшки. Він знає її. Міці не раз гріла обіймами його студену душу в похмуру ніч.

— Міці, стій рівно, — Руді звично хапає руками її сідниці і поволі стягує джинси.

Вона в той же мент несамовито зойкає. Руді затуляє їй рота долонею і притискає до стіни:

— Тихо, Міці. Мені треба… зараз.

Вона борсається, дряпає нігтями, рве гудзики. Він намотує на руку її вогняне волосся і розвертає до себе. Тільки тепер зауважує незнайомі зелені очі, що блискають гнівними спалахами з під насуплених брів.

Дівчина кидає пляшку до його рук і мчить сходами в глиб погреба. Руді чухає потилицю.

— Це хто? — питає в бармена, що прибігає на галас.

— Новенька.

— Когось вона мені нагадує…

— Каже, що приїхала зі Сходу, біженка, — відповідає бармен і відкорковує пляшку. — За рахунок закладу!

***

Еліза має завдання від самого Мертенса. Той вважає, що саме «Гострі роми» причетні до загибелі батька дівчини, колишнього міністра із забезпечення. Вона влаштовується офіціанткою в бар, що кришується бандитами. Завдання не є простим: вивідати, де Руді Штор ховає зброю. Це щось особливе. Новий винахід, здатний вражати супротивника певним методом. Пліткують різне, начебто пристрій бачить структуру ДНК і вражає

вибірково тих, на кого запрограмовані його сенсори. Мертенс дуже сподівається, що Еліза докладе зусиль, аби запобігти майбутнім злочинам.

І от тепер вона сидить у глухому куті погреба. Якщо її впізнають, то, ймовірно, стратять без роздумів. Варто лише зробити аналіз ДНК.

Чується шурхіт. Еліза піднімає очі. З кута виринає постать дівчини, майже підлітки, що кривить усмішкою ниточку губ:

— Я тебе знаю.

— Ну, я нова офіціантка. Певно, вже всі знають про мою ганьбу.

— Угу, офіціантка. Тоді я теж не та, хто є насправді. Я кокотка!

— Тоді, я Принцеса! — сміється Еліза.

— Майже. Ти донька міністра, якого прибрали свої ж.

— Не правда! Його вбили «Гострі роми»! — Еліза відкидає умовності і вирішує мовити відверто.

— Ні, роми навіть і не здогадувались про ті справи, що крутив твій татусь.

Розслідуванням зайнявся Інарак, — юнка спирається ліктем об стіну і смикає кучері біля вуха, прям коло великої чорної родимки.

— То ти Труді, — здогадується Еліза. — І ти з Інараку?

— Ні, але знаю достатньо. Твого батька вбив Мертенс. Це він влаштував так, що той… літак розбився. Маю копію документів у телефоні.

***

— Цей день настав! — Руді вигукує, тримаючи в руках рушницю з новими променями. «Гострі роми» прямують до Центрального Банку, щоб захопити зрадників народу. Сам Мертенс біжить тунелем. Він сподівається дістатися до потяга, що летить підземеллям.

Небо контролюється повстанцями.

За поворотом видніється постать у чорному каптурі. Мертенс наставляє револьвер. Каптур падає на плечі. Перед ним сама Еліза. Червоні пасма, без звичної зачіски, розкидані на спині. Як довго він про неї мріє: Еліза-Пожежа! Та, що спопеляє його серце!

Вона витягує з під пахви пістоль з додатковими насадками обабіч ствола. Миготить вогник. Промінь підтверджує джерело сигналу. Серце Мертенса, його мозок, кістки та м'язи кришаться на дрібні часточки. Він існує в іншому вимірі.

___

BBC Two: Багато вирізаних сцен. Ліпше розтягнути серіал на декілька сезонів.

Цьотка Поліна: Щиро обурена величезною кількістю ефірного часу для «принцески». Про мене ані згадки.

Джипсі Петя: Нікого зі своїх не впізнав. Все перекрутили.